Частка незалежних директорів у радах українських компаній досягла рекордних 56%
У радах організацій, охоплених дослідженням Ukraine Corporate Governance Index 2025/2026, частка незалежних директорів сягнула 56%. Це максимум за сім років спостережень.
Частка незалежних директорів у радах організацій, охоплених дослідженням Ukraine Corporate Governance Index 2025/2026, сягнула 56%. Це рекордна позначка за всі сім років спостережень у вітчизняній системі корпоративного управління, і саме вона стала головним результатом нового огляду практик, який фіксує, як українські компанії формують свої наглядові органи.
Незалежні директори — це члени наглядових або консультативних рад, які не пов’язані з власниками компанії та її операційним управлінням. Їхня присутність покликана підвищувати об’єктивність рішень, посилювати контроль за діяльністю менеджменту та захищати інтереси міноритарних акціонерів і ширшого кола зацікавлених сторін. Саме тому показник їхньої частки вважається одним із ключових індикаторів зрілості системи корпоративного управління.
Зростання до 56% означає, що більшість місць у радах досліджених організацій тепер займають незалежні фахівці. Для вітчизняного бізнесу, де історично переважав вплив власників і засновників, така динаміка свідчить про поступовий перехід до практик, які дедалі частіше застосовують компанії, що працюють із міжнародними інвесторами та кредиторами. Протягом семи років спостережень тенденція мала характер поступового накопичення, а не одноразового стрибка, що відрізняє її від короткострокових змін у структурі управління.
Водночас високий відсоток незалежних директорів сам по собі не гарантує ефективного управління. Важливо, наскільки ці фахівці мають реальні повноваження, доступ до внутрішньої інформації та фактичну незалежність від тих, хто їх призначає, а також наскільки рішення рад справді впливають на стратегію й контроль компаній. Формальна присутність незалежних членів без відповідних процедур може залишатися декларацією, тому оцінка якості корпоративного управління потребує погляду не лише на кількість, а й на роботу таких рад.
Для підприємців і керівників компаній рекордний показник означає й практичні наслідки. Наявність незалежних директорів часто стає одним із критеріїв, які розглядають банки під час оцінки кредитних ризиків, а також міжнародні фонди та потенційні інвестори, що шукають прозорі моделі управління перед вкладенням капіталу. Тому розширення складу рад у багатьох випадках пов’язане з бажанням компаній спростити доступ до фінансування та підвищити довіру зовнішніх партнерів.
Рекордна позначка також фіксує тривалий процес, у межах якого українські компанії поступово запроваджують стандарти прозорості й підзвітності. Для читачів це означає, що корпоративне управління в Україні дедалі більше наближається до практик, які є усталеними на міжнародних ринках капіталу, а подальша динаміка показника в наступних дослідженнях покаже, чи збережеться цей напрям.
5
