Конфісковані активи: державі бракує ефективного управління
Після початку повномасштабної війни АРМА отримало в управління тисячі арештованих активів. Досвід «Укрнафтобуріння» показує, що державний менеджмент може призвести до падіння видобутку та податкових надходжень, тоді як приватне управління здатне зберегти вартість підприємств і збільшити доходи бюджету.
Після початку повномасштабної війни державне Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) розшукало та через суд наклало арешти на тисячі об'єктів корпоративних прав. Точної єдиної цифри їхньої вартості у відкритій статистиці немає, але станом на вересень 2023 року йшлося про 1064 кейси арешту 100% корпоративних прав. Серед них — «Миколаївський глиноземний завод», «Вінницяпобутхім», Glusco, «Укртатнафта», «Укрнафтобуріння», Український медіа холдинг, Українська медійна група, «Моршинська» та інші. Сукупна вартість арештованих активів на той час перевищувала 53 млрд грн, а за три наступні роки їхня кількість лише зросла.
Держава опинилася перед необхідністю управляти цими активами ефективно. Інакше замість джерела доходу вони перетворюються на пасив — причину недоотриманого прибутку, соціального напруження, а подекуди й прямих збитків бюджету. Українська практика свідчить, що в окремих випадках держава стикається зі складнощами у забезпеченні нормальної роботи конфіскованих підприємств. Основна причина не завжди в низькій кваліфікації державних управлінців. Приватне управління часто ефективніше, бо приватний інвестор або управитель зазвичай має більший галузевий досвід, більше ресурсів, оперативних можливостей і довгострокове бачення розвитку активу. Головне ж — зацікавленість у результаті: чиновник отримує фіксовану зарплату, яка не залежить від фінансового результату, тоді як власник або приватний управитель зацікавлений у прибутковості, адже його дохід залежить від економічного результату.
Приватний власник, який роками працює в конкретній галузі, накопичує досвід, який складно замінити формальними управлінськими процедурами. Йдеться не лише про знання ринку, а й про розуміння передових технологій, виробничих процесів, ланцюгів постачання, поведінки споживачів та специфіки конкуренції. Бізнес у щоденному режимі вирішує, коли модернізувати обладнання, у які технології інвестувати, як оптимізувати собівартість, де шукати нові ринки збуту та які ризики можуть вплинути на виробництво. Кожне таке рішення безпосередньо впливає на фінансовий результат. Галузева експертиза зазвичай накопичується не окремим управителем, а всією бізнес-системою — від менеджменту та інженерів до технологів і комерційної команди.
Показовою ілюстрацією того, як відмінності в управлінському та галузевому досвіді впливають на ефективність конфіскованого активу, є компанія «Укрнафтобуріння». Станом на 2021 рік вона входила до топ-3 приватних компаній з видобутку нафти та газу в країні. До повномасштабного вторгнення Росії УНБ забезпечувала до 5% загального виробництва природного газу в Україні. Це був не просто великий виробничий актив, а прибутковий бізнес: у 2020 році дохід УНБ становив 5,2 млрд грн, у 2021-му — 13 млрд грн, у 2022-му — 9,71 млрд грн. У 2023 році після конфіскації активу на підприємство «зайшов» державний менеджмент — і на 8 місяців припинився видобуток газу.
Після відновлення роботи показники прибутковості УНБ залишалися нижчими за рівень, зафіксований до конфіскації: добовий видобуток в середньому скоротився на 30%. Якщо у травні 2023-го, до передачі активу державі, добовий видобуток складав 1555 тис. куб. м, то у липні 2026 року, згідно з даними видання EXPRO Gas&Oil Weekly, — 1100 тис. «кубів». За приблизними розрахунками, недоотриманий дохід компанії міг скласти від 25 до 30 млрд грн. Для державного бюджету це могло означати недоотримання близько 5 млрд грн відрахувань у вигляді ПДВ і ще стільки ж у вигляді ренти за видобуток газу. Порівняння податкових платежів демонструє масштаб різниці: якщо за приватного управління компанія сплачувала до бюджету близько 3 млрд грн на рік, то за державного — близько 1,3 млрд грн, тобто у 2,3 раза менше. Інвестиційна активність компанії також знизилася.
Ще однією важливою перевагою приватного управління є можливість швидко спрямовувати кошти туди, де вони створюють найбільшу економічну віддачу. Власник, який інвестує власний капітал, сам визначає пріоритети: модернізувати виробництво, оновити обладнання, запустити новий продукт чи розширити потужності. Йому не потрібно щоразу вибудовувати складний ланцюг бюрократичних погоджень, адже інвестиційне рішення безпосередньо пов'язане з його власним капіталом. Особливо гостро переваги швидких рішень відчуваються в динамічних галузях економіки, таких як торгівля, харчові технології, фармацевтика та сфера послуг. Ще один приклад — компанія IDS Ukraine, відома споживачу такими брендами, як «Моршинська» та «Міргородська».
Таким чином, передача активів у професійне приватне управління може допомогти зберегти їхню вартість, відновити роботу підприємств і збільшити надходження до бюджету. Державі, яка отримала в управління тисячі арештованих об'єктів, доводиться обирати між формальним утриманням і залученням галузевої експертизи, від чого залежать і виробництво, і інвестиції, і податкові платежі.
6
