Україна перезібрала оборонну індустрію: від евакуації ракет до власного виробництва
У перші дні повномасштабного вторгнення Україна врятувала ракетний арсенал, створений після 2014 року. З Житомирщини вивезли ракети для комплексів «Стугна», «Корсар», «Вільха» та «Нептун», які згодом застосували проти агресора. Війна змінила структуру галузі: поряд із державними підприємствами виріс приватний сектор, але потужності вже перевищують фінансові можливості державного замовлення.
У перші дні повномасштабного вторгнення Україна могла втратити частину ракетного арсеналу, який створювала після 2014 року. З виробничого майданчика на Житомирщині встигли вивезти ракети до протитанкових комплексів «Стугна» і «Корсар», а також ракети програм «Вільха» та «Нептун». Невдовзі підприємство зазнало російського удару. За словами голови NAUDI (Національної асоціації оборонної промисловості України) Сергія Пашинського, який координував евакуацію, вивезене озброєння передали Силам оборони.
Збережені ракети застосовували вже в перші місяці вторгнення. «Вільха» та протитанкові комплекси використовували під час оборони Київщини, а «Нептун», потопивши крейсер «Москва», заклав початок розгрому російського флоту на Чорному морі. Згодом «Нептун», який створювали як протикорабельну ракету, адаптували для ураження наземних цілей. Його далекобійна модифікація стала одним із засобів ударів по військових об’єктах у глибині території Росії. Так одна програма пройшла шлях від захисту українського узбережжя до інструмента далекобійних «санкцій» проти агресора.
Історія евакуації показує, в яких умовах формувався сучасний український оборонно-промисловий комплекс. На початку вторгнення виробникам доводилося рятувати обладнання, документацію та готову продукцію. Одразу після цього постало завдання переносити виробництва, нарощувати потужності й постійно адаптувати зброю до змін на полі бою.
Війна змінила й структуру галузі. Поряд із державними підприємствами виріс приватний сектор, здатний швидше проходити шлях від запиту військових до серійного виробництва. Приватні компанії, зокрема «Українська бронетехніка», Deviro та Ukrspecsystems, стали помітними гравцями на ринку озброєнь. Їхня продукція, від бойових броньованих машин «Варта» до безпілотних систем, активно використовується Силами оборони.
Окремим напрямом стало міжнародне співробітництво. Українські виробники представили свої розробки на міжнародних виставках, зокрема на Eurosatory 2026, де NAUDI демонструвала досягнення вітчизняної оборонної промисловості. Спільний польсько-український проєкт самохідної артилерійської установки «Богдана» реалізується за підтримки асоціації. Також триває співпраця з європейськими виробниками ракетного озброєння, зокрема з MBDA, одним із найбільших гравців цього ринку в Європі.
Водночас створені потужності вже перевищують фінансові можливості державного замовлення. Україна досі не запустила повноцінного механізму контрольованого експорту озброєнь, що стримує розвиток галузі. Без доступу до зовнішніх ринків приватні виробники не можуть завантажити свої лінії на повну потужність, а держава не отримує додаткових надходжень для фінансування оборонних програм.
Президент України Володимир Зеленський і колишній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний неодноразово наголошували на важливості розвитку власного виробництва озброєнь як запоруки незалежності країни. Досвід перших місяців війни показав, що здатність швидко евакуювати, зберегти та запустити виробництво може стати вирішальним чинником у протистоянні з агресором.
Подальший розвиток українського ОПК залежатиме від вирішення кількох ключових питань: налагодження стабільного державного фінансування, запуску контрольованого експорту та поглиблення кооперації з міжнародними партнерами. Галузь, яка пережила евакуацію, втрати виробничих майданчиків і постійні обстріли, сьогодні демонструє здатність не лише відновлюватися, а й створювати зброю, що змінює перебіг війни.
