Росія масштабує реактивні дрони та тестує «дрони-матки» над Києвом
У серпні 2026 року Україна зафіксувала близько 2800 застосувань реактивних дронів — у понад 15 разів більше, ніж за весь 2025 рік. Росія також випробовує «дрони-матки», які несуть FPV-дрони ближче до цілей, що ускладнює роботу ППО.
Росія переходить до масового застосування реактивних дронів у глибокому тилу України та одночасно випробовує нову тактику з використанням так званих «дронів-маток» над Києвом. Про це свідчать дані про різке зростання кількості реактивних ударних апаратів, зафіксованих протягом останнього місяця.
Якщо за весь 2025 рік Україна зафіксувала близько 180 застосувань реактивних дронів, то вже у серпні 2026 року їх налічувалося приблизно 2800. Таким чином, за один місяць показник зріс у понад 15 разів порівняно з усім попереднім роком. Це означає, що реактивні дрони перестали бути експериментальною зброєю, яку росіяни запускали час від часу для перевірки українських оборонних спроможностей. Агресор перейшов до їхнього масового використання, що створює для України нові виклики.
Звичайні «Шахеди» з поршневими двигунами, які раніше були основною загрозою, українські сили оборони навчилися ефективно збивати. За відкритими даними, ефективність їхнього перехоплення сягала 90–95%. З реактивними цілями ситуація складніша: ефективність перехоплення поки що помітно нижча — близько 60%. Саме це й стало причиною нарощування росіянами ударів саме реактивними дронами. Тут наочно проявляється один із головних принципів війни — боротьба швидкості втілення технологій. Україна і Росія постійно намацують слабкі місця одна одної, і якщо противник бачить, що певна тактика працює, він її стрімко масштабує.
Росіяни не просто збільшують кількість ударів — вони постійно змінюють способи їхнього застосування. Завдань, імовірно, декілька: перевантажити систему ППО, змусити витрачати дорогі ракети на дешевші цілі, створити тривалу паніку і врешті-решт намацати ділянку, де захист виявиться слабшим. Ворог шукатиме саме такі місця і там намагатиметься масштабувати атаки. Це стосується не тільки військової інфраструктури.
Постійні атаки по великих містах мають ще один ефект — збій роботи всієї країни. Коли тривога триває годинами, зупиняється логістика, люди йдуть в укриття, підприємства переривають роботу. Навіть якщо конкретний дрон не влучив у жоден об'єкт, сама загроза вже створює економічний ефект та погіршує фінансові спроможності держави. Особливо це помітно в Києві: коли тривога оголошується знову і знову, столиця фізично не може працювати у звичайному режимі. Імовірно, це одна з цілей такої тактики — не лише щось зруйнувати, а й поступово паралізувати нормальне життя. Крім того, росіяни намагаються викликати паніку у містян, завдаючи ударів по складах з продуктами, щоб спричинити дефіцит та продовольчий колапс.
Повітряна атака не обов'язково має завершуватися ударом по конкретному об'єкту. Сам політ може давати противнику інформацію. Якщо частина апаратів використовується для розвідки, дорозвідки або лінійного спостереження, росіяни можуть отримувати дані про реакцію українських сил: де і як працює ППО, які маршрути перекриваються, як швидко і якими засобами Україна реагує на появу цілі. Не варто думати, що кожен запущений дрон має лише одну функцію — вибухнути. Проте фінальна мета одна — знищувати Україну. Енергетика, військові та державні об'єкти, вежі зв'язку, телекомунікації, редакції медіа, заправки, ТРЦ — цілей достатньо. Якщо одна з них не підходить, противник фактично в онлайні обирає з банку цілей іншу: дрон може вести оператор з Росії в ручному режимі. Тому будь-яка атака може одночасно вирішувати кілька завдань — завдавати фізичної шкоди, перевантажувати ППО, збирати розвідувальну інформацію і тримати українців у психологічній напрузі. Останній фактор активно працює під час нічних атак: вони псують сон, а отже, продуктивність українців протягом наступного робочого дня падає.
Реактивні дрони є складною для перехоплення ціллю. Звичайний «Шахед» летить відносно повільно, і у військових є більше часу, щоб його виявити, передати ціль потрібному засобу ураження і знищити. Реактивний апарат скорочує ці можливості. Чим швидше летить ціль, тим менше часу залишається на її виявлення, ідентифікацію, вибір засобу ураження та безпосередньо перехоплення. Додайте до цього висоту польоту, маршрут, рельєф, будівлі і кількість одночасних цілей — і отримаємо зовсім іншу задачу для ППО. Реактивні «Шахеди» швидко летять на висоті понад 3,5 км, тому частина звичних засобів — мобільні вогневі групи, кулемети, «Гепарди» та ПЗРК — фактично стають недієвими. Залишаються три основні інструменти: реактивна авіація, ЗРК та дрони-перехоплювачі. По суті, це вже інший клас проблеми.
Причому росіяни не зупинилися на одному варіанті. З'являються різні реактивні дрони, і деякі з них за своїми характеристиками вже наближаються до крилатих ракет. Наприклад, «Герань-5» має заявлену дальність близько 950 км і бойову частину до 90 кг. «Бандероль» розвиває швидкість близько 500–560 км/год, а в пікіруванні може бути ще більше. Дрон-ракета «Дань-Т» має бойове навантаження до 135 кг. Все це вже менше нагадує дрони, більше — дешеві версії крилатих ракет масового застосування, а отже, не всі засоби ураження здатні ефективно їм протистояти.
Під час останніх атак над Києвом також зафіксували ще одну новинку — так звані «дрони-матки». Йдеться про експериментальні «Шахеди», які несуть на собі FPV-дрони, щоб запустити їх ближче до потенційної цілі. У такому випадку «Шахед» виступає ретранслятором для малих, швидких та маневрених дронів. Наразі це передчасно називати масовою тактикою. Швидше за все, росіяни зараз перевіряють, наскільки така модель взагалі ефективна. Поки що фіксуються поодинокі випадки, а не сформована система. Проте такі засоби несуть не меншу загрозу. Звичайний «Шахед» під час польоту має досить обмежену маневреність, тоді як FPV-дрон — зовсім інший інструмент, який оператор може спрямовувати значно точніше.
