Сили оборони просунулися біля Слов'янська та Олександрівки, стримуючи наступ РФ
Українські війська контратакували на кількох напрямках 18–19 вересня, просунувшись поблизу Слов'янська та Олександрівки. На Лиманському, Куп'янському, Покровському та Добропільському напрямках Сили оборони стримували російський наступ. За даними ISW, реальні успіхи РФ значно менші за заявлені, а Україна утримує ініціативу з кінця 2025 року.
Українські військові 18–19 вересня продовжили контратакувальні дії на низці напрямків фронту, зокрема просунулися поблизу Слов'янська та Олександрівки. Водночас на Лиманському, Куп'янському, Покровському та Добропільському напрямках Сили оборони стримували російський наступ. Про це йдеться в огляді фронту, підготовленому на основі звіту Інституту вивчення війни (ISW).
За оцінкою аналітиків, українські війська фактично утримують стратегічну й оперативну ініціативу з кінця 2025 року. Російські сили практично не мають просування з березня 2026-го, тоді як Україна провела успішні контратаки на Куп'янському, Олександрівському та Лиманському напрямках. Ці дії створюють серйозні перешкоди для російських військ, які намагаються просуватися на сході країни.
Окремо ISW звертає увагу на масштабну дезінформацію з боку Міністерства оборони Росії. 19 вересня російське оборонне відомство заявило, що з початку 2026 року його війська нібито захопили понад 5 300 квадратних кілометрів та більш ніж 220 населених пунктів в Україні, з них понад 670 квадратних кілометрів і 27 населених пунктів — лише за вересень. Однак, за даними аналітиків, реальні показники російського просування значно менші: за цей рік росіяни захопили лише 147,7 квадратного кілометра та 40 населених пунктів, при цьому втратили чистими 20 населених пунктів. Навіть з урахуванням територій, куди війська РФ лише проникли, але не контролюють, загальний показник становить 718,8 квадратного кілометра — усе одно в рази менше за заяви Кремля.
Водночас, за оцінкою ISW, українські війська цього року звільнили щонайменше 972,56 квадратного кілометра та 60 населених пунктів. Аналітики зазначають, що перебільшення з боку РФ може бути не лише свідомою пропагандою, а й наслідком культури постійної брехні, поширеної всередині російської армії, — тобто системною проблемою звітності.
За оцінкою ISW, заяви Міноборони РФ є частиною довгострокової кремлівської стратегії використовувати перебільшені дані про просування на фронті, щоб переконати Україну та її партнерів у нібито неминучій поразці української оборони та необхідності капітуляції перед «неминучою» перемогою Росії. Аналітики зауважують, що така риторика особливо активізувалася в розпал виборів до Держдуми РФ та напередодні відкриття Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку — саме тоді, коли увага міжнародної спільноти до теми максимальна.
На тлі цих подій українські військові продовжують наступальні дії на півночі Донеччини в межах операції «Вівальді». Раніше Третій армійський корпус розпочав цю операцію, і вже стало відомо про зачистку кількох населених пунктів. Зокрема, українські воїни без втрат вибили росіян із селища Середнє, повністю зачистивши та взявши під контроль цей населений пункт. Крім того, Силам оборони вдалося звільнити територію, більшу за Житомир, — під час боїв українські воїни ліквідували замаскованого противника та створили плацдарм для подальшого наступу в регіоні.
Окремо варто зазначити, що український досвід ведення війни викликає дедалі більше визнання серед партнерів з НАТО. За повідомленнями західних медіа, Сили оборони України працюють у такому швидкому темпі, до якого армія Альянсу наразі не може адаптуватися. Йдеться насамперед про закупівлі, підготовку військових та розробку озброєнь. Представники західних армій, залучені до підготовки українських воїнів на території Польщі, зазначають, що одна з головних відмінностей між Україною та західними арміями полягає у швидкості роботи. Києву потрібні навчання та необхідне обладнання максимально оперативно, тоді як військові структури Заходу переважно працюють за довгостроковими планами.
Командувач навчань, норвезький бригадний генерал Атле Мольде, наголосив, що різниця у темпах стосується не лише військової підготовки. За його словами, правила мирного часу щодо закупівель та модернізації озброєнь створюють щоденні труднощі для норвезької армії, тоді як в Україні зміни до озброєнь та підходів можуть впроваджуватися значно швидше безпосередньо в умовах бойових дій. Один із прикладів — безпілотники: у західних арміях процес оновлення може займати місяці, тоді як українські інженери, працюючи поблизу фронту, здатні змінювати програмне забезпечення кожні кілька днів або тижнів, орієнтуючись на актуальні потреби військових.
Український досвід спонукає західних союзників переосмислювати власні підходи до бюрократичних процедур, ризиків та співпраці з оборонною промисловістю. Водночас представники західних армій визнають, що здатність України діяти швидше значною мірою зумовлена умовами війни, які створюють нагальність, характерну для армій, що перебувають у стані бойових дій.
