Андрій Іллєнко назвав здачу територій без поразки капітуляцією
Офіцер батальйону «Свобода» Андрій Іллєнко в інтерв'ю висловив переконання, що віддача територій без військової поразки означає капітуляцію, і пояснив, чому вважає армію головною гарантією безпеки країни.
Офіцер батальйону «Свобода» і політичний лідер Андрій Іллєнко заявив, що здача територій без військової поразки є капітуляцією. Про це він розповів в інтерв'ю, в якому також говорив про склад армії, корупцію, міжнародні гарантії безпеки та перспективи мирних домовленостей.
За словами Іллєнка, кілька років тому понад 90 відсотків військових були цивільними людьми, які пішли на фронт із громадянською відповідальністю. Сьогодні, на його думку, армія стає новою національною елітою, тоді як заможні люди нерідко намагаються уникнути служби. Він засудив корупцію в цій сфері і навів дані про те, що за документи, які дозволяють уникнути мобілізації, можуть просити від 15 до 20 тисяч доларів. Такі практики, за його оцінкою, підривають довіру до самої ідеї спільної відповідальності за оборону.
Співрозмовник звернувся до історичного досвіду західних еліт, представники яких традиційно служили у війнах. На його переконання, така практика має бути нормою і сьогодні, адже саме служба на фронті формує відповідальність перед країною. Він також згадав втрату Слов'янська, Краматорська та Дружківки, назвавши здачу цього опорного рубежу капітуляцією, яку не можна виправдати як стратегічний маневр.
Іллєнко переконаний, що паперові гарантії не працюють, і як доказ навів Будапештський меморандум. Єдиною реальною гарантією безпеки він вважає власну спроможну армію. За його словами, Україна вже заявляла про готовність обговорювати припинення вогню вздовж лінії фронту або зупинку ударів по енергетиці. Однак такі кроки, на його думку, не повинні означати відмову від територій без боротьби, адже тоді переговори перетворюються на угоду про поступки під тиском.
Він кілька років закликає до мобілізованого суспільства за ізраїльською моделлю, в якій служба і громадянська залученість є спільним обов'язком. Водночас Іллєнко виступає проти політики «сильної руки» і застерігає від повторення сценарію «отаманщини» 1919 року, коли влада розпорошувалася між збройними командирами. Щодо виборів під час війни він вважає їх на нинішньому етапі технічно й безпечно неможливими, зокрема через стан фронту і ризики для виборців.
Говорячи про іноземних добровольців, Іллєнко зазначив, що серед них у його батальйоні переважають правоорієнтовані. Він також стверджує, що російська пропаганда впливає як на європейські лівих, так і на правих, і подає це як один із важливих елементів інформаційної війни. Водночас він описує сам фронт як позиційний глухий кут, схожий на Першу світову, де сторони роками втрачають людей і ресурси без вирішального прориву.
За його оцінкою, Росія переносить основну увагу на інфраструктуру в тилу та на підрив морального духу українців через пропаганду і терор. Цю тезу співрозмовник подає як причину того, чому, на його думку, обороноздатність має базуватися не лише на фронті, а й на стійкості суспільства та працездатності тилу.
Джерело: rbc.ua
15
