Енді Бернем став новим прем'єр-міністром Великої Британії

56-річний Енді Бернем, відомий у Британії під прізвиськом «Король Півночі», офіційно став новим прем'єр-міністром Сполученого Королівства, змінивши Кіра Стармера, який очолював уряд майже два роки. Стармер залишив посаду на тлі економічної стагнації, зростання вартості життя та внутрішнього бунту у власній Лейбористській партії, що зробило його одним із найменш популярних лідерів у новітній історії країни. Бернем, який прийшов до влади нетиповим шляхом, уже заявив про намір зупинити рекордну політичну нестабільність — він став сьомим британським прем'єром за останнє десятиліття.

Новий очільник Даунінг-стріт, 10 не брав участі у загальних виборах, а став лідером Лейбористської партії безальтернативно, заручившись підтримкою 379 із 403 лейбористських депутатів. Ще місяць тому Бернем не був членом парламенту — він повернувся до Вестмінстера лише в червні, вигравши довибори в окрузі Мейкерфілд поблизу Манчестера. Цей крок був наперед спланованим маневром: отримати мандат депутата і, скориставшись обвальним падінням рейтингу Стармера, забрати в нього партію.

Бернем народився 1970 року в робітничій сім'ї на північному заході Англії, і цей бекграунд він постійно використовує у своїй публічній риториці, протиставляючи себе лондонській політичній еліті. Він закінчив Кембридж, після чого працював в апараті Лейбористської партії та профспілки, а 2001 року обрався депутатом парламенту. Його кар'єра у Вестмінстері розвивалася стрімко: він обіймав низку міністерських посад в урядах Тоні Блера та Гордона Брауна, а 2009 року очолив міністерство охорони здоров'я. Після поразки лейбористів на виборах 2010 року він двічі намагався очолити партію, але програв внутрішньопартійні перегони, закріпивши за собою репутацію одного з найкращих публічних комунікаторів — простого у спілкуванні, емоційного, здатного говорити мовою, зрозумілою за межами Лондона.

Переломним став 2017 рік, коли Бернем залишив Вестмінстер заради посади мера Великого Манчестера — однієї з найбільших агломерацій Англії. Саме в Манчестері сформувався його популярний публічний образ. Прізвисько «Король Півночі» закріпилося за ним не випадково: він послідовно й голосно відстоював інтереси промислового півночі Англії, протиставляючи регіон Лондону та центральному уряду. Пік слави припав на пандемію COVID-19, коли Бернем публічно й жорстко конфліктував із урядом Бориса Джонсона, вимагаючи більшої фінансової підтримки для північних регіонів, які потерпали від суворих локдаунів. Ця конфронтація зробила його одним із найвпізнаваніших регіональних політиків країни, попри відсутність формальних важелів впливу на національну політику.

На посаді мера Бернема тричі переобирали — у 2017, 2021 і 2024 роках. У Манчестері він активно просував повернення автобусних перевезень під контроль місцевої влади, інтегровану транспортну систему за аналогією з Лондоном, масштабні соціальні програми боротьби з бездомністю та передачу більшої кількості повноважень регіонам. Ще одна тема, з якою його ім'я нерозривно пов'язане, — боротьба за справедливість для жертв трагедії на стадіоні «Гілсборо» 1989 року, де в тисняві загинули 96 уболівальників «Ліверпуля». Бернем роками домагався перегляду справи й публічно викривав поліцейське прикриття та багаторічне замовчування правди. Саме за його ініціативи готується так званий «закон Гілсборо» — законопроєкт про обов'язок посадовців говорити правду під час офіційних розслідувань, який має стати одним із перших великих законодавчих кроків його уряду.

Політично Бернем позиціонує себе лівіше від партійного істеблішменту, як представник «м'якого лівого» крила лейбористів, що передбачає широкі соціалістичні погляди. Серед його тез, які викликають найбільше дискусій, — наркополітика, імміграція, децентралізація влади та посилення соціальних програм. Бернем відкрито визнавав, що курив канабіс у молодості, і на посаді мера ініціював дослідження щодо декриміналізації та регульованого ринку канабісу в Манчестері, хоча чіткої позиції щодо зміни національного законодавства він поки не озвучив. В імміграційній політиці він послідовно виступав проти посилення законів щодо нелегальної міграції, висловлюючи стурбованість ретроактивними змінами правил для тих, хто вже законно перебуває в Британії.

Головна ідея, яку Бернем обіцяє втілити на посаді прем'єра, — передача повноважень від Лондона регіональним лідерам, за аналогією з тим, що він робив у Манчестері. Він анонсував створення так званого «Даунінг-стріт Півночі» в Манчестері як символ цього курсу. В економіці він виступає за поєднання державної підтримки промисловості з відповідальною бюджетною політикою, а також закликає будувати більше соціального житла та активніше інвестувати у промислові регіони для стимулювання британського виробництва.

Щодо зовнішньої політики, Бернем уже запевнив, що підтримка України з боку Великої Британії залишиться непохитною. Він наголосив, що Лондон продовжуватиме надавати Києву військову, фінансову та гуманітарну допомогу, а також підтримуватиме санкційний тиск на Росію. Новий прем'єр обіцяє зберегти курс попереднього уряду в питаннях безпеки та оборони, що свідчить про стабільність британської позиції на міжнародній арені.