«Азовець» Петро Супрун розповів про чотири роки полону та відновлення після повернення
Петро Супрун, який обороняв Маріуполь та «Азовсталь», провів чотири роки в російському полоні. Після звільнення він проходить відновлення за підтримки центру ментального здоров'я «Повернення».
Петро Супрун, уродженець Маріуполя та учасник оборони «Азовсталі», повернувся з російського полону після чотирьох років ув'язнення. Його історія — це шлях від цивільного підприємця, який займався організацією свят, до військовослужбовця, який пройшов через бої за рідне місто, полон, катування та голод, а згодом розпочав тривале відновлення за підтримки фахівців центру ментального здоров'я «Повернення».
До повномасштабного вторгнення Петро Супрун мав власний бізнес у Маріуполі — разом із напарником організовував заходи від весіль до великих концертів і міських свят. Саме робота познайомила його з військовими «Азову». Хоча він не був кадровим військовим і не проходив строкову службу, у 2021 році, коли стало зрозуміло, що велика війна може бути питанням часу, військові попросили його бути готовим допомогти вивезти родини побратимів. 24 лютого 2022 року він уже був за кермом — о сьомій ранку почав забирати людей, щоб везти їх у бік Запоріжжя. Разом із ними поїхали його дружина та шестирічна донька, але самого Петра родина залишила за межами Маріуполя, а він повернувся до міста.
У Маріуполі Петро виконував різні завдання: допомагав із охороною, носив речі, працював із генераторами, займався їжею. Згодом почав працювати із загиблими — приймав тіла, роззброював їх, за можливості знаходив документи для встановлення особи. Медики оглядали й фотографували загиблих, після чого їх складали в рефрижератори. Це був його внесок у оборону міста, в якому він прожив усе життя. У середині березня 2022 року українські військові почали відходити до «Азовсталі». Петро згадує цей період насамперед через постійні обстріли та нестачу їжі. На завод росіяни скидали все, що мали — артилерію, міномети, авіацію, корабельну артилерію, дрони. Але навіть у цих умовах українські військові розуміли, навіщо вони там. «Єдине, що залишалося в голові, — те, що ми не просто так там знаходимося. Те, що ми зараз робимо, воно допоможе в будь-якому разі», — говорить Петро. Найбільше тримали відчуття спільної справи та думка про родину. У квітні його дружині та доньці вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, а звідти через гуманітарну місію вони потрапили до Європи — до друзів сім'ї у Цюриху.
20 травня 2022 року Петро вийшов із «Азовсталі» за наказом Головнокомандувача. Спершу його з побратимами привезли до Оленівки, де він пробув близько чотирьох місяців. Попри важкі умови, саме там чоловік відчував зв'язок із зовнішнім світом — між полоненими передавали новини. А 27 вересня 2022 року його перевезли до Таганрога. «Там я вже відчув, наскільки нас як українців ненавидять і наскільки нас ненавидять як підрозділ. Нас шукали, нас вишукували. Наче вони створили ворога, якесь зло для всієї країни», — розповідає він. Для «азовців», за словами Петра, було «особливе ставлення» — щодня відбувалися перевірки, час тягнувся без календаря, а умови утримання супроводжувалися катуваннями та голодом. Чотири роки полону стали для нього періодом, який важко виміряти звичними категоріями.
Після повернення в Україну розпочався шлях відновлення. Петро не хоче залишатися лише людиною, яка вижила, — він прагне продовжувати жити і служити. У цьому йому допомагають фахівці центру ментального здоров'я «Повернення» — всеукраїнської мережі, заснованої Віктором та Оленою Пінчуками, де військові, ветерани та їхні родини безоплатно отримують професійну психологічну допомогу. На сьогодні таких осередків вже 17 по всій Україні. Робота з психологами допомогла Петру інтегрувати навіть найстрашніший досвід у життя та навчитися з ним жити. Його історія — це не лише розповідь про пережите, а й приклад того, як важливо не залишатися наодинці з травмою та шукати підтримку.
5
