Росія веде когнітивну війну проти України та Європи — аналіз

Атака на мислення була інтегральним елементом війни Росії проти України задовго до першого пострілу. Для української нації, чиє існування століттями заперечувалося, вплив на свідомість став невід'ємною частиною конфлікту. Хоча методи впливу на думки і дії людей існували завжди, XX століття їх індустріалізувало, а XXI — цифровізувало. Однак, коли термін «пропаганда» став незручним для досліджень, у дискурсі почали з'являтися нові концептуальні побудови, зокрема «когнітивна війна».

Когнітивна війна — це мистецтво за допомогою технологій змінювати пізнання людей-мішеней, які здебільшого не підозрюють про сам замах. Тих, кому доручено протидію, утримують у стані запізнілої чи неадекватної відповіді. Це визначення, випрацюване в НАТО, показує, наскільки глибокою є загроза. На відміну від традиційних психологічних операцій (PSYOPS), які впливають на зовнішні реакції через середовище, когнітивна війна атакує те, у що людина вірить, що любить і як думає, змінюючи саме її уявлення про дійсність.

Україна була атакована десятиліттями і програвала цю війну до 24 лютого 2022 року. Європейський світ програє її просто зараз і програватиме далі, особливо якщо активна фаза російсько-української війни тимчасово припиниться. Питання стоїть руба: як перемагати Росію, що атакує не лише у повітрі, на суші, на морі, в космосі чи у кіберпросторі, а й у «шостому» — когнітивному — домені війни? Передусім необхідно визначити, де пролягає ця невидима лінія фронту і як зробити її видимою для союзників.

Колективне усвідомлення НАТО вагомості когнітивної форми конфлікту відбувається поступово. Варшавський саміт 2016 року визнав кіберпростір операційним доменом, але гібридні загрози розгледів лише крізь вузьку шпарину кібератак і спецоперацій. Нейроетик Джеймс Джордано на той час уже охрестив мозок полем бою XXI століття, а генерал Ґолдфін підсумував: ми перейшли від воєн на виснаження до воєн свідомості.

Поворотним став Брюссель: у 2021 році комюніке саміту вперше прямо закцентувало дезінформаційну діяльність Росії та Китаю як проблему альянсового масштабу і визнало ці країни не анонімними «викликами», а акторами. Того ж року в Бордо відбулася перша в історії Альянсу наукова зустріч, присвячена когнітивній війні. Альянсові довелося констатувати незручне: для Росії і Китаю це ніяка не інновація.

Пекін офіційно ухвалив доктрину «трьох воєн» — за громадську думку, психологічну та юридичну — ще 2003 року. Москва вустами Герасимова публічно оголосила про ставку на «невоєнні засоби» 2013-го. Під цим лежить глибший, радянський шар: школа рефлексивного управління, що від 1960-х вчила не ламати волю супротивника, а непомітно підводити його до «самостійного» ухвалення потрібного рішення, — і гебістські «активні заходи», які поколіннями ставили на конвеєр фальшивки, підставні рухи й легендованих «незалежних експертів».

Поки Альянс 2021 року вперше вимовив уголос «когнітивна війна», школа, що вчила думати за супротивника, встигла постаріти. Тоді почалася лише інституціалізація оборони, тоді як наступ був індустріалізований на пів століття раніше. Тим гострішою для України, атакованої найдовше, є вимога йти далі за академічні концепти.

Нерідко в експертному середовищі деякі фахівці підміняють чи плутають PSYOPS і операції з когнітиву, хоча різниця має чіткий фундамент. У середині минулого століття в психології сталася «когнітивна революція»: наука поверталася до свого питомого предмета — свідомості — на десятиліття витісненого поведінковою психологією. До того вивченню підлягали лише зовнішні реакції на зовнішні стимули, а питання про те, що лежить між ними, оголошувалось табуйованим.

PSYOPS — це умовна дореволюційна біхевіористська доктрина конфлікту. Причини поведінки, як вважається, лежать у середовищі, тож і важіль впливу — середовище. Керуєш інформаційним полем, стимулами та їхнім підкріпленням і отримуєш заданий психологічний ефект: деморалізацію, паніку, втрату волі тощо. Хоча сучасні доктрини психологічних операцій оперують установками й вразливостями аудиторії, мірилом успіху для них лишається змінена реакція, а не змінене правило.

Інша річ — когнітивна війна: вона ведеться проти того, у що ворожа спільнота вірить, що любить і як думає, змінюючи саме її уявлення про дійсність. Заявлена ціль — атакувати, експлуатувати, підточувати, а то й руйнувати те, як людина конструює власну реальність: ментальну впевненість у собі, довіру до інституцій і систем, без яких не здатні діяти групи, суспільства, нації. Інформаційна війна влучає в те, що ви думаєте. Когнітивна — у те, як ви думаєте, і чи думаєте взагалі, стаючи вашим зовнішнім мозком, що думає за вас ваші «власні» думки.