Українці все рідше планують виїзд за кордон через практичні причини, а не лише патріотизм

Частка українців, які розглядають можливість тимчасового виїзду за кордон для отримання захисту, суттєво скоротилася за останні два роки. Згідно з дослідженням компанії Gradus, якщо у 2024 році про такий намір заявляв 41% опитаних, то у 2026-му — лише 33%. Водночас мотивація залишатися в країні дедалі більше базується не на патріотизмі, а на практичних міркуваннях: якості життя, соціальній згуртованості та наявності власного житла.

Найчастіше про повторний виїзд замислюються українці, які вже виїжджали за кордон після початку повномасштабної війни, але згодом повернулися. Серед них 45% розглядають можливість знову покинути країну. Натомість найменше міграційних настроїв спостерігається серед тих, хто за весь час війни взагалі не залишав свого постійного місця проживання.

Головним чинником, який спонукає до виїзду, залишається безпека та виживання. Водночас дедалі більшого значення набуває якість життя: якщо у 2024 році цей фактор називали важливим 62% опитаних, то зараз — вже 66%. Також зросла роль фінансових труднощів — з 53% до 59%. Ще одним стимулом до еміграції є переїзд друзів і родичів за кордон: за два роки значущість цього чинника зросла з 31% до 38%.

Наявність дітей суттєво впливає на міграційні наміри, однак вирішальне значення має їхній вік. Найчастіше про виїзд замислюються батьки дітей віком 4–6 років та 13–17 років. Соціологи пояснюють це прагненням забезпечити дітям безпечне навчання перед початком школи або вступом до закладів вищої освіти.

Попри війну, рішення залишитися в Україні дедалі частіше ґрунтується на практичних причинах. Найважливішими факторами стали якість життя (66%) та соціальна згуртованість (65%). Для жінок особливо важливими є можливість забезпечити нормальні умови для сім'ї та наявність власного житла — цей фактор назвали 68% опитаних проти 64% чоловіків. Водночас патріотичні мотиви, хоча й залишаються важливими, виявилися найменш впливовими серед основних причин залишатися в Україні — їх назвали 52% респондентів.

Майже половина опитаних (45%) вважає, що ситуація в Україні розвивається у неправильному напрямку. Позитивно оцінюють нинішній вектор розвитку лише 36%. Головними внутрішніми проблемами українці назвали війну (88%) та корупцію в державних інституціях (74%). Прогнози щодо завершення війни стали більш песимістичними: 43% респондентів вважають, що активні бойові дії триватимуть ще багато років, а ще 34% не змогли спрогнозувати можливі терміни їх завершення.

На цьому тлі зростає підтримка переговорного шляху завершення війни. Пошук компромісу підтримують 57% опитаних, а 66% загалом схвалюють проведення переговорів. Водночас 67% респондентів вважають саме переговорний сценарій найбільш реалістичним способом досягнення миру.

Раніше повідомлялося, що серед українських біженців за кордоном змінюються настрої щодо повернення додому. За словами комісара Ради Європи з прав людини Майкла О'Флаерті, нині приблизно половина українців планує повернутися після війни, тоді як інші пов'язують своє майбутнє з країнами, які їх прихистили. В окремих країнах Європи посилюються дискусії щодо скорочення підтримки українських біженців, що може посилювати тиск на них, однак держави мають і надалі забезпечувати їм належний захист.