Зеленський звільнив Федорова через невиконання ключових завдань та конфлікт із військовим командуванням

Президент України Володимир Зеленський звільнив Михайла Федорова з посади міністра оборони після того, як той не виконав три ключові завдання, поставлені на початку 2026 року, та вступив у відкритий конфлікт із військовим командуванням. Рішення стало результатом тривалого протистояння між Міністерством оборони та Генеральним штабом, яке, за даними джерел, унеможливило подальшу співпрацю в новому уряді.

Федорова призначили міністром оборони 14 січня 2026 року. Уже 30 січня Зеленський публічно окреслив три пріоритетні напрямки: закриття неба та посилення ППО, вирішення проблеми примусової мобілізації, відомої як «бусифікація», та запуск реально працюючої контрактної моделі армії. Дрони, технологічне заміщення артилерії та зниження переплат президент згадав окремо, не включаючи їх до числа основних завдань.

Оцінка виконання цих завдань виявилася критичною. Небо повністю закрито не було, хоча Міноборони звітувало про зростання ефективності перехоплення дронів і крилатих ракет. Структурна реформа ТЦК на момент звільнення залишалася в стадії роботи: єдиним відчутним результатом стала автоматизація продовження приблизно 90% відстрочок через застосунок «Резерв+», що не рівнозначно реформі самих центрів комплектування та припиненню зловживань. Нова система контрактів була запущена лише 15–16 червня 2026 року як експериментальний проєкт, розрахований до 2028 року, тому говорити про створення повноцінної контрактної армії передчасно.

Натомість Федоров зосередився на технологічних проєктах. У його підсумковому звіті перераховано 22 досягнення, більшість із яких стосуються дронів, роботизованих комплексів, платформи Brave1 Market, системи бойових балів, закупівель техніки, грантів виробникам, далеких ударів, ракетних програм, оборонного експорту та штучного інтелекту. Лише один пункт із 22 присвячений трансформації умов служби та контрактам. ТЦК і проблема «бусифікації» в переліку досягнень безпосередньо не згадані.

Масштаб фінансового та технологічного контуру, створеного Федоровим, викликає запитання. За офіційними даними Міноборони, менш ніж за рік через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки більш ніж на 33 млрд грн, було замовлено понад 500 тисяч дронів, а в каталозі налічувалося понад 800 виробів. Інфраструктура поєднує дані про бойову ефективність, нарахування балів, вибір виробів, виробників, державну оплату та централізовані закупівлі. Саме існування такої системи не свідчить про корупцію, але її масштаб робить обов'язковим аудит алгоритмів, конфлікту інтересів, допуску виробників та розподілу державних коштів.

Окрему увагу привертає те, що Федоров публічно приписав собі політичний капітал загальносистемних військових операцій. У підсумковому звіті його команда включила до власних досягнень «логістичний локдаун» російської армії, початок ізоляції Криму, зростання показників перехоплення повітряних цілей, операцію «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на півроку, повернення Україні ініціативи на полі бою та рекордні результати дронових підрозділів. Однак такі результати є продуктом роботи Генерального штабу, військового командування, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС, конкретних підрозділів та виробників, а не одного міністра.

Конфлікт із військовим командуванням став вирішальним фактором. 16 липня Федоров публічно підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача Олександра Сирського. Президент не погодився. Після цього, за словами самого Федорова, більшість ініціатив Міноборони стикалася з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. Це була не чутка про особисту неприязнь, а підтверджена боротьба за напрямок військової політики та кадровий контроль. За даними джерел «Української правди», постійний конфлікт Міноборони та військового командування став основною причиною рішення не залишати Федорова в новому уряді.

Таким чином, президент обирав між збереженням міністра та збереженням діючої вертикалі командування армією. Вибір був зроблений на користь Сирського та Генерального штабу, що свідчить про прагнення Зеленського стабілізувати військове управління в умовах триваючої війни. Звільнення Федорова стало логічним завершенням періоду, коли технологічні амбіції міністра вступили в суперечність із базовими потребами армії та стратегічними пріоритетами, визначеними президентом.