Лукашенко поїхав до Китаю після спроб Путіна схилити його надати територію Білорусі для воєнних операцій

Політолог, керівник аналітичного центру «Ділова Столиця» Вадим Денисенко заявив, що візит самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка до Китаю відбувся після того, як російський диктатор Володимир Путін намагався схилити його надати територію Білорусі для проведення воєнних операцій. За словами експерта, ці операції могли бути спрямовані не лише проти України, а й проти Литви та Польщі.

Денисенко наголосив, що в історії з ультиматумом президента України Володимира Зеленського щодо російських ретрансляторів у Білорусі перевага наразі на боці України. «На цьому етапі, безумовно, Україна перемогла. І питання, я так розумію, було не стільки і не тільки в ретрансляторах, скільки в тому, що Володимир Путін схиляв Лукашенка до того, щоб той надав території Білорусі для воєнних операцій, які Росія, я так розумію, що могла планувати, як проти України, так і проти Литви та Польщі. Тому в даному випадку Лукашенко ухвалив рішення, що він не надасть свою територію, як мінімум на цьому етапі, росіянам», — зазначив політолог у проєкті «Східний щит» на Еспресо.

На думку Денисенка, єдиним гарантом безпеки Лукашенка нині є голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін та Китай загалом. Саме цим він пояснив швидкий візит білоруського лідера до Пекіна та оперативну зустріч із китайським керівництвом. «І єдиним гарантом того, що з ним нічого не станеться, для нього являється Китайська Народна Республіка. Саме тому він в такому темпі поїхав в Китай. Саме тому так швидко він отримав аудієнцію у Сі Цзіньпіна. І саме тому, Сі Цзіньпін зробив достатньо прямолінійну заяву, як для китайців взагалі дуже прямолінійну, суть якої зводиться до того, що Лукашенко та його сім'я знаходяться під особистим захистом Китаю і територія Білорусі, Білорусь як держава знаходиться під особистим захистом Китаю. Тому в даному випадку, і ще раз повторюся, це питання не в ретрансляторах, це питання значно ширше», — додав він.

Нагадаємо, 26 червня Олександр Лукашенко прибув до Росії та зустрівся на Валдаї з Володимиром Путіним. Вже 28 червня після переговорів із російським диктатором він полетів до Пекіна та зустрівся з китайським лідером Сі Цзіньпіном. Така послідовність подій, на думку експертів, свідчить про те, що Лукашенко намагається балансувати між Москвою та Пекіном, шукаючи гарантій власної безпеки.

Контекстом цих подій став ультиматум, який президент України Володимир Зеленський висунув Лукашенку 19 червня під час пресконференції в Києві. Зеленський зажадав, щоб Мінськ демонтував чотири ретранслятори в Гомельській та Брестській областях, якими Росія коригує удари дронами по Житомирській, Рівненській і Волинській областях та цивільній інфраструктурі. «Я думаю, що йому тижня буде достатньо цього зробити. Якщо він це не зробить, зробимо ми», — заявив тоді український лідер.

Перед публічними заявами, як розповів Зеленський 22 червня, українська розвідка через неофіційні канали передала білоруському керівництву чіткий сигнал: «закінчуйте допомагати росіянам». Окрім демонтажу ретрансляторів, Мінську також дали сигнал припинити постачання палива для російської армії. Офіційний Мінськ тим часом запевняв, що участь у війні «не має жодного військового сенсу», а напруга, на думку білоруського міністра оборони, лишається переважно в інформаційному просторі.

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) прогнозували, що ретранслятори є законною військовою ціллю для українських ударів, а Кремль може спробувати скористатися ситуацією, щоб через договір про союзну державу втягнути Білорусь у війну та скористатися її людськими та іншими ресурсами. Вже 22 червня прикордонники зафіксували перші ознаки змін — інтенсивність «Шахедів» з білоруського напрямку через Чернігівщину знизилася, а масових прольотів вздовж кордону не фіксувалося вже кілька днів. 24 червня стало відомо, що білоруські ретранслятори для російських дронів припинили роботу з 22 червня — саме тоді, коли спливав термін ультиматуму Зеленського.

Таким чином, ситуація навколо Білорусі залишається складною та багатовимірною. Лукашенко, опинившись між тиском Москви та вимогами Києва, обрав стратегію лавіювання, ключову роль у якій відіграє Китай. Пекін, своєю чергою, демонструє готовність виступати гарантом безпеки для білоруського режиму, що може мати далекосяжні наслідки для регіональної безпеки.