Турчинов пояснив, чому Україна не змогла зупинити окупацію Криму у 2014 році
Колишній секретар РНБО Олександр Турчинов у колонці «Кримський синдром» розповів про стан армії напередодні окупації Криму та заперечив тезу про можливість швидкого військового звільнення півострова.
Колишній голова Служби безпеки України та виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов у колонці «Кримський синдром» виклав власну версію подій 2014 року та заперечив твердження, що Україна могла швидко звільнити Крим від окупації. Текст опублікувало РБК-Україна. Автор відповідає на висловлювання президента Володимира Зеленського, який в інтерв’ю The Diary of a CEO заявив, що «наша помилка полягає в тому, що ми не відкинули їх назад», і назвав окупацію незначною за масштабом силою.
Турчинов назвав такі оцінки спрощенням і вказав, що окупація почалася 20 лютого 2014 року, коли на Майдані ще лилася кров учасників протестів «Небесної сотні». За його словами, російські війська скористалися безвладдям і кризою, які охопили країну, а керівництво держави, силових відомств і низка місцевих адміністрацій не організували оборону. Частина посадовців, як стверджує автор, виїхала до Росії або сприяла агресії проти власної держави.
Автор стверджує, що план захоплення Криму був відпрацьований заздалегідь. За його даними, деталі операції відтворювали на стратегічних навчаннях збройних сил Росії та Білорусі «Захід-2013» восени 2013 року. Також Турчинов пише, що у лютому 2014 року чисельність усіх російських збройних формувань становила 3,4 млн осіб, з яких близько мільйона припадало на армію, а ще два мільйони чоловіків перебували у військовому резерві. За його словами, Кремль заздалегідь підготував парамілітарні козацькі та ветеранські організації.
Про стан українських Збройних сил напередодні вторгнення Турчинов говорить критично. Він пише, що з 1990-х років техніку й озброєння розпродували або знищували: танки, за його словами, продавали за ціною легкових автомобілів, а зенітно-ракетні комплекси — за цінами в сто разів нижчими за ринкові. У лютому 2014 року з 36 зенітно-ракетних комплексів до бойових завдань були придатні лише 10, які, на його думку, не забезпечували навіть фрагментарного захисту від авіації. Він також нагадав про передачу ядерної зброї Росії за Будапештським меморандумом та знищення стратегічних бомбардувальників.
За версією Турчинова, фінансування оборони скорочувалося: у 2011 році оборонний бюджет становив 1,08% ВВП, у 2012-му — 0,94%, а в 2013-му — 0,88%. Він стверджує, що окремі частини, зокрема 32-й армійський корпус у Криму, 3-й окремий полк спеціального призначення та 1-ша аеромобільна дивізія в Болграді, були розформовані, а схід країни фактично залишився без військового прикриття. Автор пов’язує ці рішення з корупцією та діяльністю російської агентури й ставить під сумнів, що розформування ключових органів управління у вересні 2013 року було випадковим.
Колонка Турчинова є його власною позицією, і подані в ній оцінки стану армії та рішень керівництва не є результатом незалежного розслідування. Водночас текст відкриває дискусію про причини, через які Україна у 2014 році не змогла завадити окупації Криму, і про зв’язок цих подій із повномасштабною війною, що почалася у 2022 році.
6
