У Празі задзвонили у дзвін із уламками С-300 на День Незалежності
«Дзвін Свободи» пролунав у центрі Праги на 35-річчя Незалежності України. У ньому є метал російської зброї, а написи зроблені трьома мовами.
У Празі 24 серпня «Дзвін Свободи» вперше пролунав саме з нагоди Дня Незалежності України. Подія відбулася біля костелу Найсвятішого Спасителя в історичному центрі міста, неподалік Карлового мосту. Україна цього дня відзначала 35 років Незалежності.
У дзвін задзвонили посол України в Чехії Василь Зварич і посол Нідерландів Міна Нур. Біля храму зібралися близько 60 людей. Вони виконали гімни України та Чехії й розгорнули 30-метровий український прапор.
Головна особливість «Дзвона Свободи» — його матеріал. Під час виготовлення використали метал із семикілограмового артилерійського снаряда та уламки ракети С-300, пов’язані з російськими атаками на Україну. Так зброя, призначена для руйнування, стала частиною церковного дзвона.
Сам дзвін відлили в Нідерландах на Royal Eijsbouts. Його діаметр становить 69 сантиметрів, вага перевищує 220 кілограмів. На корпусі трьома мовами — українською, чеською та нідерландською — викарбувано заклик «Стійте у свободі і не підкоряйтеся знову ярму рабства». Фраза походить із біблійного Послання до галатів.
Проєкт з’явився ще 2025 року. Його ініціювали Посольство Нідерландів у Чехії та спілка Sanctus Castulus. Українське посольство долучилося як партнер, а основним спонсором стала Huisman Czech Republic. 5 червня 2025 року дзвін передали парафії у присутності королеви Нідерландів Максіми, президента Чехії Петра Павела та першої леді Єви Павлової. Освячення провів Томаш Галік.
Місце для нового дзвона теж має історичний сенс. Один із дзвонів костелу Найсвятішого Спасителя реквізували під час Першої світової війни, коли церковний метал ішов на військові потреби. Новий дзвін створили за зворотною логікою — із матеріалу зброї.
Тому історія «Дзвона Свободи» складається з двох різних подій. Перша відбулася у 2025 році, коли дзвін з’явився у празькому храмі. Друга — 24 серпня 2026-го, коли його вперше використали саме в українському святкуванні. Це важливо, бо дзвін не виготовляли цього літа спеціально до річниці — він отримав новий контекст через саму церемонію.
Три мови на корпусі теж не випадкові. Українська пов’язана з країною, звідки походить воєнний матеріал і на підтримку якої створювали проєкт. Чеська — з місцем, де дзвін встановлений. Нідерландська — з державою, де його відлили та чия дипломатична місія була серед ініціаторів.
На церемонії 24 серпня була українська військовослужбовиця Вікторія «Руна» Ковбасюк. Вона приїхала до Чехії у відпустку та збирала допомогу для війська. Для неї Незалежність — не лише державне свято, а те, що українці продовжують захищати під час війни.
У її присутності символічна історія дзвона звучала інакше. Метал, який пройшов через війну, був поруч із людиною, яка після короткої перерви повернеться до військової реальності. Це робило церемонію не пам’ятним ритуалом після завершення конфлікту, а подією всередині війни, що триває.
Празьке відзначення також показало, як українські дати входять у публічний простір європейських міст. Тут не було великої сцени, але були храм, прапор, дипломати, громада і конкретний предмет із воєнною історією. Для 60 учасників цього вистачило, щоб 35-та річниця мала власний голос у центрі Праги.
«Дзвін Свободи» після події залишився частиною празького храму. Але 24 серпня він отримав ще один шар історії: до чесько-нидерландського проєкту й пам’яті про Першу світову додалася 35-та річниця Незалежності України та голос українців, які зустріли її за кордоном під час триваючої війни.
